Привіт, дорогі діточки, вельмишановні тата і мами, бабусі і дідусі! А ви заглядаєте в гороскоп напередодні Нового року? Кажуть, що прийдешній 2020 року — рік білого металевого щури. Східні мудреці стверджують, цей тямущий гризун принесе нам радість, багатство і сімейне благополуччя. Неодмінно так і буде, якщо сильно-сильно цього захотіти!
В очікуванні свята дозвольте вам представити дві смішних сценки про тварин для дітей. Одну посвітити Пацюкові — символу 2020 року, а другу — Бикові, талісману наступного 2021 року. Ці тварини такі різні, але їх об’єднує одна цікава історія. Зараз розповім її в 3 пропозиціях.
Коли всесильний Будда створював 12-річний цикл, він закликав усіх тварин на рада. Ті, звірі, які з’явилися першими, стали вічними символами східного гороскопу. Щур не хотіла поступатися першість сусідам, і тому перепливла річку верхи на бику.
Читати також: Новорічна вікторина до року Щура.
Так шахрайка обхитрила всіх тварин і першої з’явилася до мудрому Будді, а за нею наспів і величезний Бик. Божество нагородило звірів по заслугах, віддавши їм лідерство у вічному кругообігу літочислення.
А я за сміливість, розум, винахідливість і силу присвячую Пацюкові і Бикові добрі гумористичні вистави з глибоким сенсом.
Сценка про Щура «Хитрий крисениш Груф»
На сцені представлений ліс, чутні звуки природи, на камінці сидить сумна щур з довгим хвостом.
Груф: Ех, все мене ображають, крадуть мої горіхи і жолуді. (Підійматися на камінь) І де мені знайти припаси на зиму?
Крисениш вдивляється вдалечінь і захоплено зітхає.
Груф: Ух, там далеко зростає величезний плодоносний дуб! Доведеться пройти через темний ліс, але я до нього доберусь!
Під веселу пісеньку крисениш бадьорим кроком йде назустріч пригодам, але тут з-за лаштунків визирає рись.
рись: Відчуваю запах видобутку, щось смачненьке йде мені прямо в лапки. Ой-ой, а я така голодна, що животик сумно наспівує — Фир-фир, гур-гур! Тихо, тихо, їжа близько!
Груф зупиняється і намагається перестрибнути струмочок. Рись підкрадається ззаду, чіпає його за плече.
Щур обертається, але тут же падає від страху.
рись: Привіт малий. Як тебе звати?
Груф: Здрастуй, рись. Я … Я Груф.
рись: Груф, значить. Що? Не можеш струмочок перестрибнути? І не треба, ще потонеш. Краще підемо до мене, я пригощу тебе чимось (облизується) смачненьким.
Груф тремтить і заїкається: Ой, сп-Дякую, доб-Браян рись, але я … Я йду на чай. Іду на чай до …
рись нетерпляче: До кого? До кого ти йдеш?
Груф: До велетню! Так, до велетня. Він мій друг.
рись тут же отпригівает назад: До якого ще велетню? Чи не водяться вони у нас в лісі.
Груф: Як же так? Ти не знала? Він такий злий, зубастий, а кігті довше твоїх зубів!
Рись падає на землю і злякано відповзає назад.
Груф: А улюблений його сніданок — запечений рись з хрусткою скоринкою! (Облизується) Ми повинні побачитися тут. Почекаєш зі мною?
рись схоплюється: П-передавай п-привіт велетню, крисениш Г-Груф! Мені час бігти!
рись тікає, щур сміється: Дурна рись. Чи не знає чи, що велетнів не існує?
Груф настає на камені і перестрибує річку. Доходить до лісової гущавини, збирає квіточки, чує уханье сови. Щурик з жахом ховається за деревом.
На сцену вибігає дівчинка в костюмі совушки: Ух, ух! (Крутиться по сцені) Ну-ну, щурики маленька, не бійся. Вилазь, я тебе не ображу.
Груф визирає: А чи не брешеш?
сова загадково посміхається: Не, а як тебе звати? Куди йдеш?
Груф: Я крисениш Груф. Іду … на чай до свого друга.
сова усміхається: Ух, ух! До друга? І навіщо тобі через страшний ліс йти? Раптом хтось спробує тебе … з’їсти? Підемо до мене, дупло недалеко.
Сова хапається щурики за плечі і штовхає до свого будиночка. Груф впирається.
Груф: Я не можу, сова! Я пообіцяв велетню! (Виплутується з лап птиці)
сова чухає потилицю: Що ти верзеш? Якому велетню?
Груф зображує монстра: А ось такого! Він величезний, як дуб, волохатий, як вовк, пальці його покручені! Миттю схопить будь-якого звіра. А улюблений обід — рагу з сови.
сова в шоці, трясеться: Брешеш! Не вірю!
Груф: Хочеш з ним познайомитися? Ми якраз тут повинні зустрітися.
сова: Ні ні! У мене це … справи! Я полетіла!
Сова летить, по дорозі стикаючись з деревом, Груф сміється: Дурна сова! Не буває ніяких велетнів!
Крисениш виходить з гущавини до великого озера. У води чує шипіння. Змій з’являється з-за лаштунків, ховається за спиною щури, хапає його за шию.
змій: Привіт, щурів-з-ска. Куди ідеш-ш-ш? З-з-зовсім один.
Груф пошепки: Я крисениш Груф. Іду на чай до свого друга.
змій: Правда? Давно ідеш-ш-ш? Може передохнеш-ш-ш? (Сильніше вистачає крисениша, широко відкриває рот, щоб його з’їсти)
Груф задихається: Стій! Мій друг велетень мене чекає!
змій відпускає щурики: Велетень? Ну-ка, що за велетень такий?
Груф: Він небезпечний і жахливий. Очі червоні, мова — чорний, шипи по всій спині! На вечерю їсть смачних смажених змій в ягідному соусі. Смакота! Вип’єш з нами чаю?
змій шипить, хитає головою: Не варто! Мені лучш-ш-ше повернутися до себе! Поки що!
Груф дивиться на перелякану змію і сміється: Ось же дурний змій! Велетнів не буває!
Щурик йде далі і виходить, нарешті, до величезного дуба. Він збирається пообідати горіхами, але ззаду чує тупіт. Груф обертається і бачить велетня.
Щур в шоці: Велетень?
велетень радий: Щур! (Груф намагається втекти, але гігант настає йому на хвіст) Люблю перекусити бутербродами з гризунами. Зараз покладу тебе на хліб, посолю і ….
Груф: Стривай, велетень! Не поспішай! Не будеш їсти найстрашнішого звіра в лісі!
велетень голосно регоче: Про що ти говориш, малюк? Хто ж тебе боїться?
Груф: Я крисениш Груф! Всі звірі розбігаються при вигляді мене. Не віриш? Підемо, сам все побачиш.
велетень замислюється: Ну, ладно, Груф. Іди вперед, а я за тобою. Якщо ти мені збрехав, я тебе відразу з’їм!
Груф йде назад тією ж дорогою. Велетень голосно тупотить позаду. Першим їм попадається той самий змій. Він сичить на Груф, нападає, але бачить велетня.
Груф незворушно: Привіт, змій. Як справи?
змій відповзає і тонким голоском відповідає: Привіт, Груф. Все добре. Ти проходь, проходь. Ще побачимось! (Ховається за каміння).
Велетень здивовано дивиться на щура, вони йдуть далі. Гігант тупотить тихіше. До Груф вилітає голодна сова, але бачить велетня і падає зі страху.
Груф зі сміхом: Привіт, сова! Як ся маєш? Чаєм НЕ купиш?
сова чемно кланяється: Добрий день, Груф! Все з-з-чудово. А чай … закінчився, полечу в магазин.
сова відлітає, здивований велетень шепоче: Ось це чудеса!
Йдуть далі. Велетень більше не тупотить грізно, а спокійно йде слідом. Раптом на крисениша нападе рись. Але побачивши велетня, з писком тікає назад в кущі.
Груф: Гей, рись. Ти чого?
рись: Прости, прости, Груф! Згадала, є невідкладні справи. Бувай, друже!
рись тікає, а велетень звертається до щура: Ти мене здивував, малюк Груф. І справді весь ліс тебе боїться. Але я дуже голодний, тому все одно тебе з’їм.
Груф тре живіт: Я теж давно не їв. А знаєш, яка моя улюблена страва? (Він вабить велетня пальчиком, той нахиляється, Груф каже йому на вушко) Пиріг з велетня!
велетень навшпиньки відходить: Ой, я тут згадав, у мене ж праска не виключений! Тобто, плита. Тобто, фен. Я побіжу, крисениш Груф, удачі!
Велетень в жаху біжить геть, зачіпаючи дерево. З нього падає багато-багато горішків. Груф підбирає частування, сідає на камінчик і їсть.
Груф: Ех, дурний велетень. Хіба я подужаю велетенський пиріг, мені вистачить і жмені горіхів!
Звучить весела музика, актори виходять на уклін. Глядачі задоволені, оплески.
Сценка «Мудрий бик Борька»
За кадром звуки ферми, музика, фермер веде на мотузочці бика.
ведучийЖив-був в одній маленькому селі фермер на ім’я Данила. Ділянка у нього був маленьким, врожаю не вистачало, щоб прогодувати сім’ю. І ось одного разу фермер зібрав останні гроші, щоб купити на ринку молодого бичка.
Данила гладить худобу, запряга в плуг, і примовляє: Молодець, Борька, молодець!
ведучий: Бик виявився сильним і працьовитим! Він міг працювати день і ніч, від сходу до заходу сонця. І тепер у Данила справи пішли в гору.
фермерДивись, Борька! Проросло! (Показує на перші паростки) Ось як зберемо урожай, поїдемо на ринок і заживемо ми з тобою розкошуючи, ех!
Боря схвально мукає.
ведучий: Йшли роки, ферма процвітала. Тепер у Данила було все, про що він мріяв. Одного разу пішов фермер на ринок і купив другого бика, молодший Борьки.
Фермер веде іншого бичка до Борису.
Данила: Знайомся, друже мій! Це твій помічник. Вам вдвох ненудно буде, та й працювати легше.
Запрягає двох биків, оре поле. Раптом звучить тривожна музика. Боря падає і важко дихає.
ведучий: На жаль, Боренька був уже занадто старий для важкої роботи.
Фермер піднімає бика, гладить по голові, а той жалібно мукає.
ведучий: Данила зрозумів, більше не можна змушувати Борьку працювати. Прийшов час відпустити його на волю.
фермер відводить бичка на узлісся, знімає мотузку з шиї: Ти тепер вільний, Боренька, можеш більше не працювати. Я у величезному боргу перед тобою! Якби не твоя допомога, хто знає, що зі мною було б! Відпускаю тебе, мій друг. Іди з миром.
Фермер обіймає бика і йде. Боря мукає йому вслід, потім йде в гущавину лісу.
ведучий: Сумно було Борі без господаря, але довелося починати нове життя. У лісі бик знайшов струмок, з якого пив воду, а поруч з ним порожню печеру (можна використовувати намет).
Бик: А на волі добре! Джерельна вода, соковита трава, тепла печера. Буду жити тут!
Ведучий: За тиждень Боря зовсім освоївся. Гуляв по лісі, відпочивав, слухав птахів. Але він ніколи раніше не жив в лісі, не знав, якими хитрими бувають дикі тварини. І ось одного разу зустрілася бичку хитра лисиця Аліса!
Звучить музика з «Рожевої пантери», лисичка виходить до Борису.
лисиця: Гей, бичок. Здрастуй. Ти новенький в лісі?
Бик: Здрастуй, лисиця. Я вже не новачок, кожен день тут пасусь. Мене звуть Борис.
лисиця: Я Аліса. Не знала, що у мене такий симпатичний сусід. Тепер будемо знайомі, допоможеш мені по господарству, воду натискання, дров нарубати, хатинку виправиш.
Бик сміється: Ні, лисичка-сестричка! Я своє відпрацював, бери сокиру і рубай дрова сама!
лисиця тупає ногою: Не смій мені грубити! Ти дурень. Я цариця цього лісу! А ти лише домашня тварина і повинен мені підкорятися.
Бик напирає: Не називай мене дурнем, лисиця. Ти не цариця, а звичайна шахрайка.
лисиця: Ну-ну, подивимося. Ти в печері оселився, так? (Обходить Борю обертом, виляючи хвостом) А ти не думав, що ця печера чужа? Що робитимеш, коли господар повернеться?
Бик загрожує рогами: Розберемося! А ти йди по добру, по здорову.
Лисиця фиркає і тікає, Борька розмірковує: Як не крути, вона має рацію. Печера — чийсь будинок. Може, за мною вже стежать! У цю ніч буду тримати вухо гостро!
ведучий: На заході з великого полювання повертався вовк. Він був дуже втомленим і злим.
Хижак крадеться до печери, але нічого не бачить в темряві.
ведучий: Борис не спав. Він пильно стежив за Вовчика. І тут йому в голову прийшла геніальна ідея.
Бик розмовляє двома голосами:
— А ось і він!
— Тихо, а то спугнешь!
— Так, але я такий голодний, не можу дочекатися!
— А я говорив, що хто-небудь точно прийде.
— Цілий вечерю і прямо в руки! Геніальна думка — влаштувати засідку!
ведучий: Вовк почув розмову і зупинився. Не по собі стало зубастому. Вирішив, краще не зв’язуватися з тими, хто ховається в печері.
Бик продовжував:
— Ну, чого він зупинився?
— Не знаю. Я втомився і голодний. Що робити будемо?
— А давай вистрибніть і нападемо.
— На рахунок три! Раз …. два….
Вовк в жаху втік в ліс. Борис зрадів і спокійно ліг спати.
ведучий: Вранці лисиця зустріла старого друга Вовка.
лисиця: Ой, Вовк, дорогий, привіт. А ти чого не в своїй печері?
вовк позіхає: Привіт, Аліса. Там оселилися якісь монстри, ледве втік!
лисиця: Та ти чого? Це ж дурний бик. Давай візьмемо мотузку і його зловимо, буде на нас працювати. А якщо відмовиться, ми його з’їмо.
ведучий: Вовк подумав і погодився. Взяли звірі мотузку з двох кінців, пішли до печери. Борис запримітив хижаків здалеку і став думати, як же їх обхитрити. Варто було звірам наблизитися, Борис сам вийшов назустріч.
лисиця: Ха! Я ж казала. Це всього лише бик.
Бик: О, Аліса, привіт. Заманила все-таки дурного вовка! (Хижаки переглядаються) Хоча обіцяла двох. Ну, нічого, поділимо одного, як домовлялися.
вовк зло дивиться на Лисицю: Так ти з ним заодно ?!
лисиця: Ні, ти що? Де це бачено, щоб бики вовками харчувалися.
Бик: Досить базікати, веди його в печеру. Я голодний! (Нахиляється, щоб заколоти).
вовк: Я вам живим не дамся! (Тікає, лисиця тримає мотузку і волочиться по сцені, глядачі сміються).
ведучий: Вовк забув і про мотузку, і про печеру. Кинувся бігти так, що вовчі п’яти виблискували. залишився
Борис в тій печері жити, задоволений і радісний. А лисиця?
Вовк в паніці знову пробігає по сцені, лисиця падає і повзає, знову постає і падає. Діти хихикають.
ведучий: Тут і казочці кінець. А мораль така: бери приклад з бика, зберігай спокій в будь-якій ситуації і удача буде на твоєму боці! Оплески акторам!
Хлопці виходять на уклін. Кінець.
Автор: Ірина Мамедова.
