Список країн Шенгену і Єврозони в 2019 році | шенгенська зона

У список країн Шенгену в 2019 році входять 26 країн. З них 22 входять до Європейського союзу (далі ЄС), решта 4 — в Європейську асоціацію вільної торгівлі (далі ЄАВТ). Вони скріплені єдиними політичними переконаннями і ролями на світовій арені.

Особливістю політики цих держав є договір, згідно з яким між ними скасований прикордонний контроль. Для отримання такої можливості туристу необхідно отримати шенгенську візу. Це дає можливість вільного переміщення всередині кордонів представлених територій як ніби він подорожує в межах однієї держави.

Країни зони шенгену

список країн

Загальний список держав Шенгенської зони, включаючи рік вступу, наведено в таблиці нижче.

Країни зони шенгену

Цікаві особливості Шенгену

Договір був підписаний селі Шенген, розташованої в Люксембурзі. Цим населеним пунктом документ і зобов’язаний своєю назвою. Датою підписання стало 14 червня 1985 року, коли 5 країн (ФРН, Франція, Люксембург, Бельгія та Голландія) вирішили поетапно послаблювати контроль своїх кордонів. Остаточно документ знайшов юридичну силу в 1995 році 26 березня.

Цікаво! До Шенгенської зони не входить ряд віддалених територій держав угоди. Наприклад, Мартініка належить Франції, а Гренландія — Данії. Обидві ці території в договір не увійшли.

Не варто плутати країни Шенгенської угоди та Європейського союзу. Це 2 різних списку, мають різні особливості. Територія вільного пересування, що підпадає під Шенген, охоплює більш ніж 4.3 квадратних кілометрів. Межі можуть закриватися терміном до 30 днів лише в особливих випадках, наприклад, при проведенні важливих політичних зустрічей і спортивних змагань.

Очікують входу в список країн шенгенської угоди на 2019 рік ще 4 держави: Болгарія, Кіпр, Хорватія і Румунія.

Існують держави, які не підписали Шенгенську угоду, проте вступили в нього автоматично з іншими країнами. До них відносяться:

  • з Італією Сан-Марино і Ватикан;
  • з Францією Монако;
  • З Іспанією Андорра.

Машинка на мапі

У випадку з Андоррою не було офіційного підписання договору про вступ до шенгенської зони. З цієї причини у туристів, що мають одноразову візу, часто трапляються проблеми з виїздом з її території. Однак правило відкритого в’їзду до цієї держави стабільно дотримується. Це гарантується на законодавчому рівні всім особам, легально перебувають всередині зони Шенгену. Такими є:

  • студенти;
  • робочі;
  • офісні працівники;
  • туристи;
  • бізнесмени;
  • державні службовці.

У місцях контролю (державних установах, лікарнях, готелях, аеропортах, вокзалах і так далі) поліцейські або інші уповноважені особи можуть зажадати документ, що підтверджує особу. Їм можуть бути паспорт або ідентифікаційна карта.

З відкриттям вільного перетину кордону країни Шенгену ввели жорсткий контроль зовнішніх рубежів. Це забезпечує безпеку держави від проникнення небажаних осіб з країн третього світу. Уряд у всіх країнах-учасницях Шенгенської угоди підтримує співпрацю правоохоронних органів і дотримується однакових принципів політики щодо міграційних служб. Загальне населення територій становить 400 млн осіб.

Країни зони шенгену

Категорії шенгенських віз

Жителі країн, що не потрапили в список шенгенської зони в 2019 році, для відвідування представлених держав повинні отримувати спеціальну візу. Цей документ буває декількох категорій:

  • кат. A поширюється на транзитних пасажирів, перебування яких обмежена аеропортом або вокзалом;
  • кат. B має на увазі дворазовий транзит, час знаходження в державах ШЗ обмежується 5 днями;
  • кат. C підходить для туристичного відвідування території Шенгену, розділяється на одно- та дворазову, час перебування до 90 днів;
  • кат. D довгострокова, видається тільки при вагомих підставах, час дії не обмежена, підходить для транзиту, хоч і основне призначення — перебування на певній території.

Важливо! Хоч і під Шенгеном розуміється загальне політичне простір, у кожної країни-учасниці цієї угоди є свої документи, необхідні для отримання візи. Тому дуже важливо своєчасно отримати консультацію у кваліфікованого фахівця з даних питань. Це допоможе заявнику заощадити багато часу, грошей і енергії.

Ряд держав (Люксембург, Швеція, Нідерланди і Бельгія) підписали певний договір, за яким це правило не діє. Подорож між їх територіями не обмежується часовими рамками. Це дуже зручно для дипломатів і людей бізнесу різного рівня.

Отримання візового документа передбачає чітке виконання всіх запропонованих правил. Їх недотримання може привести не тільки до відмови отримання документа, але і довгострокового забороні на в’їзд на територію Євросоюзу. У кожної держави правила різні. Ознайомитися з ними можна в посольствах країн, яких ви плануєте відвідати, або у туристичних операторів.

Громадяни Росії для отримання візи повинні виплачувати фіксовану мито. Її точний розмір залежить від категорії документа. У список обов’язкової документації входить закордонний паспорт, правильно заповнена анкета, фотографії, підтверджені мети поїздки та підтвердження платоспроможності заявника.

Ссылка на основную публикацию
Adblock detector